Сьогодні, в час розлуки зі школою візьміть це слово у довгу,
інколи тернисту й звивисту, натруджену, а часом і зовсім
незбагненну для вас дорогу життя. Хай спогад про рідну
школу сяє вам навіть тоді, коли згасає віра в себе. Хай школа
залишається для вас тим промінчиком любові і добра, який
вказує як іти, щоб не збочити, не оступитися. А ще візьміть в
дорогу життя, шановні випускники, отчий дім, ніжну мамину
колискову, солов’їну рідну мову, батькову мудрість і
вчителеве слово.
Ну от і все. Уже перегорнули
Підручників останні сторінки,
Й на випускних екзаменах відчули,
Що плине час скоріше від ріки.
Здавався недосяжним горизонт,
А світ – казковим! За шкільним порогом
Чекали нас уроки і книжки,
В світ пізнання несходжені дороги.
Дитинство наше, мов вчорашній день,
Ось-ось майне крильми у темінь ночі.
Аби світанок від дзвінких пісень
Прокинувся і нам заглянув в очі.
Ми підійшли до першої межі –
Шкільним порогом звуть її в народі.
І сьози, й пісня, й радість – все в душі,
А чого більше – перемірять роки.
